| Відгук про фестиваль у Хмельницькому | ||
| Нікому не секрет, що в житті кожної людини чередуються смуги. Вони змінюють одна одну у несправедливій непропорційності і змушують вірити в те, що чорна смуга неодмінно скоро переросте в білу. Якщо слідувати за логікою, то біла смуга повинна в повній мірі компенсувати всі мінуси та негативні сторони чорної. Як правило, це не завжди так. Фестиваль у Хмельницькому був для нас своєрідним винятком з цього правила. Щоб зрозуміти це, наведу дві паралелі, два ключових слова, тісно пов’язаних між собою: дорога і концерт. Але все по порядку… Так як з невідомих нам причин не було прямого рейсу з Рівного до Хмельницького, довелося вибрати один з ненайкращих засобів пасажирських перевезень на дальні дистанції – маршрутку. Звичайно, в Рівному вони користуються неабияким авторитетом, тому що місто порівняно невелике і їхати доводиться недовго. Хмельницький знаходиться у 4-х годинах їзди від Рівного, що змушує пасажирів від нудьги їсти пачками сухарики, безкінечно пити водичку та садити батарейки в плеєрах. Дорогу в одну сторону ми пережили нормально: досить велика та простора маршрутка, над головою зламані кондиціонери, лампочки та загадкова кнопочка, на якій намальована чашка кави(чи чаю, чи капучіно, чи просто чашка). Виїхали о 6.00 ранку і в 10.00 вже були на автовокзалі у пункті призначення. Нас зустріла дівчинка Іра і повела кудись на квартиру, де вже були хлопці з груп Шоу Трумена(Житомир) та Slap(Луцьк). Там нас люб’язно прийняли, нагодували, навіть пропонували прийняти ванну та ніхто чомусь не схотів. Після фуршету всі почали дивитись якісь смішні мультики. Потім, по плану, ми мали іти в місто на екскурсію, але вирішили спочатку занести речі в Міський Будинок культури, де і мав бути концерт. По дорозі ми фоткали різні споруди та інші цікаві місця, наприклад великий вертоліт у дворі якогось будинку. До МБК всі дійшли близько опівдня, а так як концерт був на 5-ту годину, всі вирішили скинути свої речі і на решті піти на екскурсію. Іра була у ролі екскурсовода. Хмельницький – досить гарне місто з досить великим центром, де не їздять автомобілі, а натомість стоїть луна-парк(скоріше всього тимчасовий), безліч магазинів і магазинчиків, кафешок і забігайлівок, лавочок, смітників та фонтанів. Найбільша різниця з нашим містом – те, що тут на кожному кроці грає музика: куди не ступи, всюди щось грає, диктор розповідає про останні новини Євробачення, погоду і т.д. і т.п.. Це в деякій мірі надає місту якоїсь бадьорості. Варте уваги і однойменне Хмельницьке пиво. Як на мене, воно навіть дечим краще за наше Жигулівське тим, що хоч трошки має смак і не таке гірке. Гуляючи вуличками міста, декілька разів помічали афіши про концерт, та одна з них зовсім збила з пантелику нашу групу: на листку формату А4 великими буквами було написано:”Незабаром у Хмельницькому ТЕРПІННЯ УРВАЛОСЬ м. Рівне/nu-metal”. Емоцій було море.. Згодом вони трохи зменшились, бо на якомусь з стовпів була така сама афіша, але вже для групи Шоу Трумена. Побачивши це, ми дружно відзначили, що реклама тут набагато краще розвинена ніж у Рівному. На жаль. Я навіть здер одну нашу афішу напам’ять. З дороги ми дуже втомились, так як ніч перед від’їздом ночували у Юри і не спали всю ніч, а в маршрутці не поспиш і до третьої години ми ще більше втомились після прогулянки і зовсім сонні майже падали з ніг. Після 3-ї почався саундчек. Десь через півгодини приїхали Resnullius та Avrora 6542. Точніше саундчек мав розпочатись, але хтось поїхав за іншими барабанами і замість стареньких і обдертих Amati привезли блискучі Maxtone. Залізо було Tama та Zildjian. Апаратуру настроювали довго, старанно та добросовісно. Результат був чудовий: був встановлений чарівний баланс, коли музиканти на сцені добре чули один одного(непогана підзвучка на барабани) і зі сцени звук був справді потужним. У порівнянні з “вересневими” настройками, на жаль, цього балансу досягти поки що важко. Щоб зовсім не заснути на сцені, ми випили кави і трохі пограли в сокс, щоб набратись енергії з резервів. Початок мав би бути о 5-й, та, як правило, все почалось десь після шостої. Як тільки погасло світло, ми зрозуміли, що не дарма сюди приїхали. Концерт був справді суперовий! Безліч різноманітних спец ефектів починаючи від звичайних різнокольорових лампочок і закінчуючи штучним димом, величезна кількість людей, чудово настроєна апаратура, психо-невгамовна атмосфера та потужний звук – все це створювало хвилю емоцій та драйву! Зупинимось трішки на психо-невгамовній атмосфері, яку здебільшого створювала публіка. Вона в Хмельницькому справді незвичайна. Чи то величезна кількість енергії, чи нестача концертів, на яких можна її вивільнити, робили людей надлюдьми. Поза сценою робився повний хаос. Народ вивільняв свою енергію хто як міг: стрибали, кричали, ковбасились, пихались, робили стейдждайвінг і все це беззупинно(!) Одним словом, було повне м’ясо. Правда не обійшлось і без прикрих випадків. На вулиці розпочалась якась бійка, біля сцени били носи(сподіваюсь ненароком),лилась кров(в невеликій, зичайно,кількості),але по все це забували коли починалась наступна пісня. Люди невпинно лізли на сцену так, що охоронці не заспокоювались ні на мить, спихуючи їх назад у натовп і тоді все починалось знову і знову… народ прагнув адреналіну і він його отримував. Першими виступали панки з команди Шоу Трумена. Вони добряче розігріли і так гарячу публіку і передали її до рук гурту з великою любов’ю до суспільства В Сраку Громадську Думку, які були організаторами фестивалю. Вони ще більше додали жару і в залі почалась справжня мерва. У невеличких паузах між змінами команд, охорона та організатори заспокоювали публіку і робили погрози типу:”Ми закінчимо концерт, якщо на сцену попаде хоч ще одна краплина води!!” спочатку просили,а потім кричали, щоб всі позлазили зі сцени та не заважали музикантам. Під час виступу слова були замінені вчинками: неслухняних і непосидючих просто скидали зі сцени. Третіми виступали наші земляки Avrora 6542. Виступили класно, особливо мені сподобалась остання пісня. На жаль, її не було на диску(до фестивалю був підготовлений диск з записами гуртів-учасників). Наступним був гурт Татра(Хмельницький), які грали тільки три пісні. Потім були ми. Публіка зустріла нас трохи незрозуміло. Ми зіграли 7 своїх пісень і Deftones “Change”. Після другої пісні атмосфера на сцені стала більш домашньою і ми продовжували. Коли почали грати пісню “Крок Вперед і Два Назад” звукорежисер нагло вимкнув гітару. Ми подумали, що щось не гаразд з апаратурою, але за кілька секунд гітара знову зажужжала. Виявляється, це зробили навмисне аби приборкати шалений натовп, позганяти їх зі сцени і черговий раз повторити, що концерт закінчиться, якщо вони не вгамуються. У мене були свої загони: два рази падала тарілка(креш) і два рази якійсь чувак підбігав і ставив її на місце. Потім йому довелось ще раз підбігати,бо хтось кинув на барабани якусь сорочку чи футболку…загалом весело було. Останню ми грали “Кару”. Натовп незмінно місив, сцена тріщала, охоронці знімали зайвих зі сцени, все було як треба. Порадувало те, що коли ми вже йшли зі сцени в так звану каптьорку, люди кричали ”ми хочемо ще!” “хай вони ще грають!!!” це справді підняло настрій, що всім сподобалось… Далі на сцену вийшли хлопці з команди Slap(Луцьк), які грають trash hardcore. Натовп невгамовно місив, музиканти робили свою справу і все було як має буть… Останні виступали Resnullius. Ну, що тут казати. Все як завжди класно. М’ясо, м’ясо, м’ясо… Пікач заводив вже вщент збожеволівшу публіку, стрибав у натовп, звідки з трудом повертався, все було супер. Я думаю всім все сподобалось, ніхто не залишився ображеним, хіба що ті, кому розбили носа чи ще щось. А так, все було бездоганно. Це була біла смуга… Чорна розпочалась як тільки ми вийшли з приміщення з гітарами, сумками, рюкзаками… ми були просто не в стані рухатись. Ми були настільки голодні та виснажені, що не знали куди себе подіти. Стан був просто жахливий. Назад їхали з Resnullius’ом та Aвророю також маршруткою. Все було б добре, якби вистачило місць. Мені довелось сидіти в проході на барабанному стільці, який кидало в різні сторони на кожному повороті, і я трохи не вилітав вперед, коли ми гальмували. Макс та Ігор(наш друг) перші півгодини взагалі стояли, але потім звільнилось два місця і вони сіли. Я не витримав важкої долі сидіти на каторжному стільці і перемістився на підлогу до гітар та іншої арматури. Не знаю як для інших, але для нас було майже не можливо заснути, бо всі були голодні і жахливо втомлені і ця тряСуча маршрутка не давали тілу та мозку ні найменшого шансу на відпочинок. Чотири години пролетіли як нічний кошмар з секундними та хвилинними проявами реальності. Та незабаром мені пощастило. Мороз пересів на інше місце, і я на решті сів на крісло… м’якеньке та незручне… ось так ми їхали додому. Підводимо підсумки всього вищенаписаного: 1.Життя незмінно керується правилом зебри. 2.Нам треба працювати над розвитком реклами в Рівному. 3.Хмельницьке пиво краще за Жигулівське. 4.Успіх концерту на 85% залежить від настройки апаратури. 5.В маршрутці краще їхати ситим та виспаним інакше дорога перетвориться на страшний сон. P.S.Концерт був чудовий. Дорога – жахлива. Ось коли чорна смуга збігається з білою і утворюється винятковий баланс. Дякую за увагу, Kim | ||
|